ОПТИМИЗАЦИЯ ЛЕЧЕБНО-ДИАГНОСТИЧЕСКОГО АЛГОРИТМА ПРИ ПСИХОГЕННОЙ АМЕНОРЕЕ С ПОЗИЦИИ МЕЖДИСЦИПЛИНАРНОГО ПОДХОДА
З.М. Веденеева, И.В. Прима,
В.М. Гончаренко, Ю.В. Кравченко

Журнал ЗДОРОВЬЕ ЖЕНЩИНЫ №7 (133)/2018

 

 

З.М. Веденеева, И.В. Прима, В.М. Гончаренко, Ю.В. Кравченко

Клінічна лікарня «Феофанія», м. Київ

 

Мета дослідження: оптимізація лікування хворих з післястресовими порушеннями менструальної функції шляхом ведення патогенетичної комплексної терапії з позиції між­дисциплінарного підходу.

 

Матеріали та методи. Було обстежено 54 жінки у віці 19-37 років з психогенною аменореєю (ПА) - основна гру­па. До контрольної групи увійшли 25 практично здорових пацієнток у віці від 18 до 35 років.

 

Результати. Визначено варіанти гормональних порушень за даної патології, проведений аналіз результатів електро- енцефалографії та дослідження індивідуальної та реактив­ної тривожності у пацієнток з ПА. Встановлена наявність трьох патогенетичних варіантів гормональних порушень, що стало критерієм запропонованого диференційованого патогенетичного лікування.

 

Заключення. Особливості патогенезу психогенної амено­реї, складність нейроендокринних та гормональних пору­шень свідчать про необхідність міждисциплінарного під­ходу в обстеженні, лікуванні та реабілітації даної категорії хворих із залученням суміжних спеціалістів - невропатоло­га та психотерапевта.

 

Ключові слова: аменорея, стрес, Ноофен®, Циклодинон, електроенцефалографія, реактивна тривожність, індивідуальна тривожність, гіперпролактинемія, гіперкортизолемія.

 

Сьогодні великий інтерес викликають дослідження з оці­нювання впливу стресових факторів на репродуктивну сферу людини. Сучасний напружений ритм життя зумовлює різке підвищення психоемоційних навантажень на людину, що пов’язані з процесом сприймання та аналізом інформації, складністю прийняття рішення, порушенням режиму праці та відпочинку [6, 20, 21 ].

За даними ВООЗ, кожна четверта людина на Землі має стрес-індуковані проблеми зі здоров’ям і, за прогнозами спе­ціалістів, до 2020 року ця патологія посідатиме друге місце за частотою, поступаючись тільки серцево-судинним захворю­ванням [11, 5].

Як і багато тисяч років тому, наш організм відповідає на складні життєві ситуації миттєвою реакцією нервової систе­ми з включенням психічної, гормональної та репродуктивної сфер. Здатність регуляторних систем мобілізувати необхідні функціональні резерви, забезпечувати фізіологічний захист організму від впливу стресу дозволяє зберігати гомеостаз та підтримувати стан адаптації. Дослідженнями вітчизняних та закордонних вчених доведено, що під час стресу порушують­ся різні фізіологічні функції організму, у тому числі репро­дуктивної системи [8].

Крім того, у зв’язку з підвищенням стресового впливу на жінок у сучасному суспільстві кількість стрес-індукованих порушень репродуктивної системи з кожним роком збіль­шується, що надає цій проблемі соціальної значущості. Ви­вчення впливу емоційного стресу, розроблення методів діа­гностики та лікування стрес-зумовленної патології, у тому числі жіночої статевої системи, є цілим напрямком сучасної медичної науки [12, 15, 16].

Конституційно-типологічні особливості ЦНС, індивіду­альні особливості, психоемоційні фактори різною мірою мо­жуть бути задіяні у порушенні інтегративних церебральних систем надсегметарного рівня, як наслідок - гормональні та соматичні порушення [1, 3]. Різноманітність психогенних впливів у сучасних умовах супроводжується збільшенням кількості афективних розладів у жінок і потребує широко­го застосування клініко-психологічного методу для визна­чення механізмів виникнення центральних порушень у разі розвитку гінекологічних захворювань. Одним із проявів стрес-залежного порушення менструального циклу є пси­хогенна аменорея (ПА), яка проявляється відсутністю мен­струації протягом шести та більше місяців під дією різних психічних впливів - тяжких стресів і нервово-психічних на­вантажень [4].

Розглядаючи патогенні механізми виникнення даної па­тології важливо зазначити, що в умовах стресу кора голов­ного мозку намагається компенсаторно зменшити тяжкість його впливу шляхом секреції структурами головного мозку власних (ендогенних) опіатів - речовин, які нівелюють стре­совий вплив [19]. Виділення опіатів спричинює каскадні зміни гормональних взаємовідносин у гіпоталамо-гіпофізар- но-наднирковозалозній системі. Спостерігається підвищен­ня активності опіоїдергічної системи і збільшення синтезу ендорфінів, підвищення синтезу кортикотропінрилізинг- гормону, що зумовлює активізацію кори надниркових залоз з підвищенням синтезу і секреції кортизолу. Це призводить до пригнічення секреції гонадотропін-рилізинг-гормону (ГнРГ), зниження рівня лютеїнізуючого та фолікулостимулювального гормонів [13, 14].

Одним із патогенетичних проявів стрес-реакції жіночого організму є функціональна гіперпролактинемія, яка посилює гіпоталамогіпофізарну дисфункцію, спричинює зниження синтезу та секреції ГнРГ, порушуючи чутливість гіпотала­муса до естрогенів, знижує секрецію прогестерону жовтим тілом, зумовлюючи тим самим пригнічення репродуктивної функції жінки [1, 17, 18].

У зв’язку з цим під час розроблення методів лікування стрес-індукованої патології особливе значення мають до­слідження фармакологічного впливу на нейромедіаторні системи, які активно беруть участь у реакції організму на психоемоційні стреси [19]. Психофармакологічні дослі­дження встановили, що можливість регуляції первинних проявів емоційно-стресових реакцій - тривожності, стра­ху, пов’язаного з певними групами нейрорецепторів (серотонінових, ГАМК-бензодіазепінових, дофамінових), до­зволяє розробити нові патогенетичні підходи у лікуванні даної патології.

Однак, на наш погляд, відкритим залишається питання застосування антидепресантів та нейролептиків, які посилю­ють гальмування гонадотропної функції гіпофіза та у зв’язку з чим після їхньої відміни часто спостерігається відсутність відновлення менструальної функції, що свідчить про необ­хідність перегляду тактики подальшого лікування та нових підходів у лікуванні.

 

Патогенетичні механізми впливу стресу на репродуктив­не здоров’я та фертильність жінки є багаторівневими та кас­кадними, тому розроблення нових підходів у лікуванні даної патології є актуальним напрямком сучасної гінекології.

Мета дослідження: оптимізація лікування хворих з післястресовими порушеннями менструальної функції шляхом ведення патогенетичної комплексної терапії з позиції між­дисциплінарного підходу.

 

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

 

У дослідження було включено 54 жінки з ПА (основна група) у віці від 19 до 37 років, які проходили лікування у Центрі жіночого здоров’я КЛ «Феофанія».

Критеріями відбору тематичних хворих були: післястре- сові порушення менструальної функції за типом вторинної аменореї на тлі низьких або нормальних показників гонадо­тропних гормонів.

 

Критеріями виключення були:

  • наявність захворювання щитоподібної залози,
  • наявність гормонпродукувальних пухлин,
  • маткова форма аменореї,
  • дефіцит маси тіла (індекс маси тіла менше 18,5),
  • ожиріння (індекс маси тіла більше 30).

До контрольної групи увійшли 25 практично здорових жінок у віці від 18 до 35 років.

 

Усім пацієнткам проводили обстеження, яке включало:

  • вивчення даних анамнезу,
  • вимірювання антропометричних даних,
  • загальноклінічне, лабораторне, ультразвукове дослі­дження органів малого таза.

Також імуноферментним методом визначали у плаз­мі крові рівні фолікулостимулювального гормону (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ), естрадіолу, прогестерону, пролактину, дигідроепіандростерону сульфату (ДГЕАС), кортизолу, тиреотропного гормону (ТТГ). Беручи до ува­ги стрес-індукований характер порушення менструальної функції, пацієнтки були проконсультовані невропатологом, психотерапевтом з проведенням профільного тестування. Проводили дослідження стану ЦНС електроенцефалогра- фічним методом (ЕЕГ) з використанням системи Nicolet (США), МРТ головного мозку.

Для визначення рівня тривожності пацієнток застосову­вали шкалу індивідуальної та реактивної тривожності Спіл- бергера-Ханіна. Під час аналізу результатів дослідження ви­користовували відповідний ключ.

Оброблення даних виконували проводили за допомо­гою програми SPSS 11.5 Windows. Оцінювання достовір­ності відмінностей середніх та відносних величин прово­дили з використанням стандартних методів варіаційної статистики.

 

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

 

Результати вивчення особливостей гормонального про­філю хворих з ПА засвідчили наявність декількох варіантів порушення гормональних взаємовідносин, що дозволило розподілити пацієнток на три основні групи.

Установлено, що у 24 (44,4%) пацієнток (1-а група) рі­вень пролактину перевищував показники контрольної групи у 3,6 разу, при цьому рівень кортизолу відповідав нормі. По­казники ЛГ та ФСГ відповідали нормі, але були нижчими, ніж показники контрольної групи (табл. 1).

Ізольоване підвищення кортизолу у крові на тлі нормаль­них значень пролактину виявлено у 17 (31,5%) пацієнток (2-а група), при цьому рівні ЛГ та ФСГ відповідали нормі, як і у пацієнток 1-ї групи, але були нижчими порівняно з показни­ками контрольної групи.

Поєднане підвищення рівня пролактину та кортизолу спостерігалося у 13 (24,1%) пацієнток з ПА, ця категорія хво­рих увійшли до 3-ї групи дослідження. Рівень пролактину у даній групі перевищував показники контрольної групи у 3,1 разу, кортизолу - у 4,3 разу, рівні ЛГ та ФСГ були нижчими за рівні у контрольній групі в 2,1 та 1,8 разу відповідно.

Вивчення рівня естрадіолу у трьох основних групах засвід­чило зниження рівня даного гормону порівняно з контрольною групою в 1,5—1,6 разу. Подібна тенденція спостерігалась під час оцінювання рівня прогестерону, фіксували зниження його рівня у хворих з ПА в 1,3—1,6 разу порівняно з контрольною групою.

Виявлені особливості порушення гормонального гемос­тазу у жінок з ПА дають змогу припустити, що зниження рівнів ЛГ та ФСГ на тлі підвищення рівнів кортизолу та про­лактину є результатом підвищення активності опіоїдергічних та дофамінергічних нейронів.

Беручи до уваги той факт, що у патогенезі ПА значну роль відіграє дезорганізація гіпоталамічних та екстрагіпоталаміч- них структур головного мозку, були проведені додаткові до­слідження функції ЦНС. Результати ЕЕГ-дослідження у ста­ні спокою продемонстрували наявність неспецифічних ознак активації стовбурових структур в осіб трьох основних груп. Для хворих з ПА були характерні ознаки епілептоїдної актив­ності — у 3 (12,5%) пацієнток 1-ї групи, в 1 (5,8%) пацієнтки з 2-ї групи. У 3-й основній та контрольній групах цієї електро- енцефалографічної ознаки не спостерігалася.

Зниження амплітуди та індексу альфа-ритму фіксували у 18 (75%) пацієнток 1-ї групи, у 15 (88,2%) пацієнток 2-ї групи та в 11 (84,6%) — 3-ї групи, при цьому у 5 (20%) жі­нок контрольної групи також спостерігали подібний харак­тер альфа-ритму. Домінування «спалахів» високоамплітуд- ної, поліморфної активності, включаючи альфа— і тета-ритм, встановлено у 6 (25%) пацієнток 1-ї групи, у 7 (41,1%) паці­єнток 2-ї групи та у 4 (30,7%) — 3-ї групи. У контрольній групі зазначена вище електроенцефалографічна ознака виявлена в 1 (4%) жінки. Порушення регулярності та рівномірності зо­нального розподілу основного кіркового ритму спостеріга­лося у 21 (87,5%) пацієнтки 1-ї групи, у 16 (94,1%) - 2-ї та у 10 (76,9%) - 3-ї груп, при цьому у контрольній групі цей показник становив 4 (16%) випадки. Отже, спостерігалося збільшення відсотку пацієнток з даною електроенцефалогра- фічною ознакою при ПА в 4,7-5,8 разу (табл. 2).

Подібна тенденція спостерігалася під час виявлення між- півкулевої асиметрії - збільшення кількості хворих у 3-6 разів у трьох основних групах порівняно з контрольною гру­пою, що було маркером підвищеного психоемоційного напру­ження. Отриманні дані свідчать, що при ПА спостерігаються ЕЕГ-ознаки активації стовбурових структур головного моз­ку, ознаки півкулевої асиметрії з активністю правої півкулі.

Результати психологічного тестування за шкалою Спілбергера-Ханіна продемонстрували високий рівень індивіду­альної та реактивної тривожності в основних групах порівня­но з показниками контрольної групи (мал. 1).

Патопсихологічні зміни проявлялися у формі нарос­таючої асенізації, посилення індивідуально-конституційної тривожності, стійкості дистимічних реакцій, зниження само­усвідомлення про стан свого здоров’я. Спостерігалася висока частота проявів підозрілості, тривожності, стриманості. Оці­нювання у балах реактивної та індивідуальної тривожності констатувало збільшення даного показника у трьох основних групах в 1,5—2,4 разу порівняно з контрольною групою.

Другим етапом нашого обстеження стало впровадження диференційного підходу у лікуванні на підставі виявлених патогенетичних варіантів розвитку ПА. З урахуванням про­відної ролі стресу в етіології ПА першим етапом лікування було: усунення стрес-стимулювальних факторів, нормалі­зація режиму праці та відпочинку, повноцінне харчування. Пацієнткам усіх груп була призначена короткочасна гіпно­терапія (5 сеансів), яку проводили амбулаторно у групах по 5-6 осіб.

З метою зниження рівня пролактину був призначений у лікуванні екстракт Vitex agnus castus - препарат Циклоди- нон, необхідність застосування якого була зумовлена наяв­ністю дофамінергічної активністі.

Ураховуючи дані показників ЕЕГ, високий рівень корти­золу та підвищений рівень індивідуальної та реактивної три­вожності у пацієнток з ПА, ми вважали за необхідне застосу­вати антистресову терапію препаратом Ноофен® (у-аміно-ß- фенілмасляної кислоти гідрохлорид) виробництва «Олайнфарм» (Латвія).

Численні дослідження як зарубіжних, так і вітчизняних авторів підтверджують, що Ноофен® є важливою складовою лікування стрес-індукованих станів у сучасній психоневро­логічній практиці [11, 12, 20]. Саме нейромедіаторний меха­нізм його дії зумовлює відновлення балансу між процесами збудження та гальмування, що дозволяє нормалізувати стан ЦНС: усунути психоемоційне напруження, тривожність, емоційну лабільність, покращити стан емоційної сфери.

Спираючись на фармакологічні властивості Циклодинону та Ноофену®, нами був запропонований диференційова­ний підхід у лікуванні ПА.

Так, хворі 1-ї групи з високим рівнем пролактину, а також хворі 3-ї групи з високим рівнем пролактину та кортизолу отримували комбіновану терапію, яка включала Циклодинон по 40 крапель 1 раз на добу протягом трьох місяців у поєднан­ні з Ноофеном® 500 мг 2 рази на добу перорально протягом шести тижнів. Пацієнткам 2-ї групи з ізольованим підвищен­ням рівня кортизолу призначали Ноофен® 500 мг 2 рази на добу перорально протягом шести тижнів.

 

У літературі широко обговорюється питання про викорис­тання при ПА циклічної гормонотерапії з послідовним призначенням естрогенів та прогестинів. Однак ця терапія не впливає на патогенетичні ланки патологічного стану, у зв’язку з чим часто після проведених декількох циклів лікування аменорею діагностують повторно. З іншого боку, ми вважали за необхід­не після проведення гормонального скринінгу (виключення гіперпролактинемії, зумовленої пухлиною), ультразвукового дослідження органів малого таза у хворих з ПА у динаміці (оці­нювання М-еха, фолікулометрія), виконання прогестеронової проби (Дуфастон 10 мг 2 рази на день перорально протягом 10 днів) на тлі призначеної терапії у трьох основних групах.

Результати досліджень продемонстрували, що віднов­лення менструальної функції на тлі диференційованого лі­кування спостерігалося у 23 (95,8%) пацієнток 1-ї групи, у 17 (100%) пацієнток 2-ї групи та у 12 (92,4%) пацієнток 3-ї групи. Критерієм відновлення менструальної функції вважа­ли: наявність регулярного менструального циклу після про­веденого лікування протягом 6 міс.

Дослідження гормонального профілю після проведеного лікування встановило нормалізацію гормональних взаємовід­носин, зниження рівнів пролактину та кортизолу, підвищення рівнів естрадіолу, прогестерону, ЛГ та ФСГ (табл. 3). Зниження рівня пролактину спостерігалося у 1-й групі у три рази, у 3-й групі - у 2,8 разу. Дані повторної ЕЕГ засвідчили зменшення відсотку пацієнтів з патологічними характеристиками (табл. 4).

Дані аналізу результатів дослідження рівнів індивідуаль­ної та рективної тривожності за Спілбергером-Ханіним піс­ля проведеної терапії продемонстрували їхню нормалізацію  (мал. 2). Так, рівень індивідуальної тривожності в основних групах знизився у два рази та був близький до показників у контрольній групі. Схожа тенденція спостерігалася і під час дослідження рівнів реактивної тривожності - зниження да­ного показника в 1,5—1,8 разу, що відповідало показникам контрольної групи.

 

Аналіз ефективності терапії встановив неефектив­ність лікування у 1-й групі в 1 (4,1%) випадку та в 1 (7,6%) жінки у 3-й групі, що стало приводом для поглибленого обстеження даної категорії хворих. Було з’ясовано, що причиною аменореї було раннє виснаження яєчників, яке співпало з перенесеною стресовою ситуацією і — як наслі­док — призвело до розвитку стійкої аменореї. У подальшо­му цим хворим була запропонована замісна гормональна терапія.

 

ВИСНОВКИ

 

Отже, проведене дослідження встановило наявність трьох патогенних варіантів гормональних порушень у жінок з психогенною аменореєю (ПА), що є критерієм вибору дифе­ренційованого лікування.

Оптимизация лечебно-диагностического алгоритма при психогенной аменорее с позиции междисциплинарного подхода

З.М. Веденеева, И.В. Прима, В.М. Гончаренко, Ю.В. Кравченко

Цель исследования: оптимизация лечения больных с послестрессовыми нарушениями менструальной функции путем ведения патогенетической комплексной терапии с позиции междисципли­нарного подхода.

Материалы и методы. Было обследовано 54 женщины в возрас­те 19—37 лет с психогенной аменореей (ПА) — основная группа. В контрольную группу вошли 25 практически здоровых пациенток в возрасте от 18 до 35 лет.

Результаты. Определены варианты гормональных нарушений при данной патологии, проведен анализ результатов электро­энцефалографии и исследования индивидуальной и реактивной тревожности у пациенток с ПА. Установлено наличие трех пато­генетических вариантов гормональных нарушений, что стало кри­терием предложенного дифференцированного патогенетического лечения.

Заключение. Особенности патогенеза психогенной аменореи, сложность нейроэндокринных и гормональных нарушений сви­детельствуют о необходимости междисциплинарного подхода в обследовании, лечении и реабилитации данной категории больных с привлечением смежных специалистов — невропатолога и психо­терапевта.

Ключевые слова: аменорея, стресс, Ноофен®, Циклодинон, элек­троэнцефалография, реактивная тревожность, индивидуальная тревожность, гиперпролактинемия, гиперкортизолемия.

Ізольоване підвищення рівня пролактину або у поєднанні з підвищенням рівня кортизолу визначає необхідність прове­дення поглибленого обстеження з метою виключення пухлин­ної патології гіпофіза з наступним призначенням препарату з дофамінергічною активністю (Циклодинон) та антистресової терапії (Ноофен®) з подальшою гормональною терапією.

Виявлення підвищеного рівня кортизолу (гіперкортизолемія) у крові у жінок з ПА свідчить про необхідність про­ведення антистресової монотерапії препаратом Ноофен® та гормональної терапії у подальшому.

Особливості патогенезу психогенної аменореї, складність нейроендокринних та гормональних порушень свідчать про необхідність міждисциплінарного підходу в обстеженні, лі­куванні та реабілітації даної категорії хворих із залученням суміжних спеціалістів - невропатолога та психотерапевта.

Optimisation of the diagnostic and therapeutic algorithm for dealing with psychogenic amenorrhea from the standpoint of the interdisciplinary approach Z.M. Vedeneieva, I.V. Prima, V.N. Goncharenko, Yu.V. Kravchenko

The objective: was to optimize the treatment of patients with post-stress disorders of menstrual function by conducting patho­genetic complex therapy from the perspective of an interdisciplin­ary approach.

Materials and methods. 54 women aged 19-37 years with psycho­genic amenorrhea (PA) - the main group - were examined. The control group included 25 practically healthy patients aged 18 to 35 years.

Results. The variants of hormonal disorders in this pathology are determined, the analysis of the results of electroencepha­lography and the study of individual and reactive anxiety in patients with PA are performed. The presence of three pathoge­netic variants of hormonal disorders was established, which be­came the criterion of the proposed differentiated pathogenetic treatment.

The conclusion. Features of the pathogenesis of psychogenic amenorrhea, the complexity of neuroendocrine and hormonal dis­orders indicate the need for an interdisciplinary approach in the examination, treatment and rehabilitation of this category of pa­tients with the involvement of related specialists - a neurologist and psychotherapist.

Key words: amenorrhea, stress, Noofen®, Cyclodinone, electroencepha­lography, reactive anxiety, individual anxiety, hyperprolactinaemia, hy- percortisolemia.

 

Сведения об авторах

 

Веденеева Зоя Михайловна - Клиническая больница «Феофания», 03143, г.Киев, ул. Ак.Заболотного, 21; тел.: (044) 259-67-47

Прима Инна Владимировна - Клиническая больница «Феофания», 03143, г.Киев, ул. Ак.Заболотного, 21; тел.: (044) 259-67-47

Гончаренко Вадим Николаевич - Клиническая больница «Феофания», 03143, г.Киев, ул. Ак.Заболотного, 21; тел.: (044) 259-67-47

Кравченко Юлия Владимировна - Клиническая больница «Феофания», 03143, г.Киев, ул. Ак.Заболотного, 21; тел.: (044)

259-67-47

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

  1. Бенюк В.О. Современные детер­минанты патогенеза гиперпластических процессов эндометрия / Бенюк В.О, Гончаренко В.М., Никонюк Т.Р.// Здоровье женщины. - 2016. № 5. - С. 89-94.
  2. Венцковская И.Б., Загородняя А.С. Стресс-индуцированные нарушения репродуктивной и сексуальной функ­ции // Репродуктивное здоровье. Восточная Европа. - 2013. - № 2. - С. 113-119.
  3. Дубоссарская З.М. Теория и практика гинекологической эндокринологии. Дне­пропетровск: ЧП «Лира ЛТД», 2005: 412.
  4. Леонтьева Е.С. Патологическая фи­зиология эндокринной системы: ме­тодическое пособие / Е.С. Леонтьева, Н.А. Степанова. - Минск: БГМУ, 2009. 36 с.
  5. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология: практ. рук. / В.Д. Менделевич. - М.: МЕДпресс, 2001. - 592 с.
  6. Морозов В.Н. К современной трактов­ке механизмов стресса / В.Н. Морозов, АА. Хадарцев // ВНМТ. - 2010. - № 1.
  7. Никонов В.В. Стресс. Современный патофизиологический подход к ле­чению / В.В. Никонов - М., 2002. - 314
  8. Пшеничникова М.Г. Феномен стрес­са. Эмоциональный стресс и его роль в патологии / М.Г. Пшеничникова // Патол. физиол. и ксперим. терапия.2000. - № 2-4, 2002. - № 1-3.
  9. Ропотан А.Г., Оцінка факторів та прогнозування перинатальних усклад­нень / Ропотан А.Г., Бенюк В.О., Щерба О.А./ Таврический медико-биологи­ческий вестник. - 2012. - С. 45-49.
  10. Судаков К.В. Псжсемоциональный стресс: профилактика и реабилитация. Тер. архив. - 1997. - Т. 69, № 1. - С. 70-74.
  11. Татарчук Т.Ф., Булавенко О.В., Тутченко Т.Н. Оптимизация методов лечения недостаточности лютеино- вой фазы у женщин репродуктивного возраста на фоне гиперпролактине- мии // Здоровье женщины, - 2008. - № 2 (34). - С. 72-77.
  12. Татарчук Т.Ф. Стресс и репро­дуктивная функция женщины // Меж- дунар. эндокринол. журн. - 2006. - № 3 (5). - С. 2-9.
  13. Татарчук Т.Ф. Эндокринная гине­кология (клинические очерки). Часть 1 / Т.Ф. Татарчук, Я.П. Сольский. - К.: «Заповіт», 2003. - 300 с.
  14. Татарчук Т.Ф., Ефименко О.А., Тутченко Т.Н. Стресс и инволюция репродуктивной системы женщины // Репродутивное здоровье женщины. - 2007. - № 2 (34). - С. 72-77.
  15. Татарчук Т.Ф. Шкала оценки пере­живания стресса Perceived Stress Scale (PSS): основные этапы адаптации для женского населения Украины // Зб.наук.праць Асоціації акушерів-гіне- кологів України. - К.: Інтермед, 2009.С. 606-613.
  16. Татарчук Т.Ф., Ефименко О.А. Современный менеджмент гиперпролактинемии // Здоровье женщины. - 2009. - № 9 (45). - С. 33-37.
  17. Татарчук Т.Ф., Венцковская И.Б., Ефименко О.А. Гиперпролактинемия в практике врача гинеколога // Між­народний ендокринологічний журнал.2007. - № 1 (7). - С. 40-48.
  18. Chatterjee A. How stress affects female reproduction: An over! view / A. Chatterjee, R. Chatterjee // Biomedical Research. - 2009. - Vol. 20 (2). - P. 79-83.
  19. Aftanas L.I. Neurophysiological correlates of induced discrete emotions in humans: an individually oriented analysis / L.I. Aftanas, N.V. Reva, L.N. Savotina, V.P. Maknev // Neuroscience and Behavioral Physiology. - 2006. - Vol. 36 (2). - P. 119-130.
  20. Salam Ranabir and K. Reetu. Stress and hormones PMCID: PMC3079864 Indian J Endokrinol Metab. 2011 Jan- Mar; 15(1): 18-22.