ИССЛЕДОВАНИЕ ВЛИЯНИЯ ПРЕПАРАТА «КАПИКОР» НА ЭНДОТЕЛИАЛЬНУЮ ДИСФУНКЦИЮ У КРЫС В УСЛОВИЯХ РАЗВИТИЯ ДОКСОРУБИЦИНОВОИ КАРДИОМИОПАТИИ
И. А. Зупанець, С. К. Шебеко,
И. А. Отришко

Український біофармацевтичний журнал, № 2 (49) 2017

 

 

 

І. А. Зупанець, С. К. Шебеко, І. А. Отрішко
Національний фармацевтичний університет

Актуальність. Альтернативним рішенням у плані оптимізації сучасної антиішемічної терапії є комбінування
метаболічної та гемодинамічної концепцій – сумісне застосування попередників і аналогів карнітину – мельдонію і
гамма-бутиробетаїну (ГББ). Фармакодинамічні переваги комбінованого застосування даних речовин характеризуються явищем синергічного феномена у вигляді взаємного потенціювання їх ефектів, що відображається у препараті «Капікор».
Метою даного дослідження стало експериментальне вивчення препарату «Капікор» на ендотеліальну дисфункцію у щурів за умов розвитку доксорубіцинової кардіоміопатії.
Матеріали та методи. Вивчення кардіопротекторних властивостей препарату «Капікор» проведено на моделі доксорубіцинової кардіоміопатії (ДКМП) на 90 білих нелінійних щурах.
Результати та їх обговорення. Показано, що кардіопротекторні властивості Капікору за умов розвитку ДКПМ обумовлені наявністю комплексної дії даного засобу на перебіг дослідженої кардіопатії, що пов’язано з наявністю метаболічної, ендотелійпротекторної, антиішемічної, антигіпоксичної, антиоксидантної, антицитолітичної та прекондиціювальної активності. За сукупністю вивчених параметрів на даній модельній патології
Капікор перевершує об’єкти порівняння Мілдронат і ГББ.
Висновки. Сумісне застосування мельдонію та ГББ у складі Капікору сприяє взаємній модифікації впливу його монокомпонентів на показники, що характеризують запально-деструктивний, дегенеративно-дистрофічний та ішемічний характер перебігу міокардіодистрофії і чинить загальнопотенціювальний вплив на рівень кардіопротекторної активності даного засобу.
Ключові слова: ендотеліальна дисфункція; мельдоній; гамма-бутиробетаїн; доксорубіцинова кардіоміопатія

I. A. Zupanets, S. K. Shebeko, I. A. Otrishko
Study of the drug “Kapikor” influence on the endothelial dysfunction in rats with doxorubicin cardiomyopathy

Topicality. An alternative solution in terms of modern anti-ischemic therapy optimization is a combination of metabolic
and hemodynamic concepts – joint use of precursors and carnitine analogs – meldonium and gamma-butyrobetaine
(GBB). Pharmacodynamic benefits of these substances combined use are characterized by synergetic phenomenon
in the form of mutual potentiation of their effects, it is displayed in the drug “Kapikor”.
Aim. The aim of this work was the experimental study of the drug “Kapikor” on endothelial dysfunction in rats with
doxorubicin cardiomyopathy.
Materials and methods. The drug “Kapikor” and its cardioprotective properties study was carried out on the model
of doxorubicin cardiomyopathy (DCM) in 90 white nonlinear rats.
Results and discussion. At the conditions of doxorubicin cardiomyopathy development it was shown that the cardioprotective properties of the drug “Kapikor” course, which is associated with the presence of metabolic, endothelialprotective, anti-ischemic, antihypoxic, antioxidant and anticytolitic, preconditioning activity. According to the combination of studied parameters in this disease model “Kapikor” excels the objects of comparison Mildronat and GBB.
Conclusions. The combined use of GBB and meldonium in the composition of “Kapikor” provides its monocomponents
mutual modifying influence on indicators characterizing the inflammatory and destructive, degenerative-dystrophic
and ischemic nature of myocardial dystrophy flow and has general protective influence on the cardioprotective
effect level of the drug.
Key words: endothelial dysfunction; meldonium; gamma-butyrobetaine; doxorubicin cardiomyopathy

И. А. Зупанец, С. К. Шебеко, И. А. Отришко
Исследование влияния препарата «Капикор» на эндотелиальную дисфункцию у крыс в условиях развития доксорубициновой кардиомиопатии

Альтернативным решением в плане оптимизации современной антиишемической терапии является комбинирование метаболической и гемодинамической концепций – совместное применение предшественников и
аналогов карнитина мельдония и гамма-бутиробетаина (ГББ). Фармакодинамические преимущества комбинированного применения данных веществ характеризуются явлением синергетического феномена в виде взаимного потенцирования их эффектов, что отображено в препарате «Капикор».
Целью данного исследования стало экспериментальное изучение препарата «Капикор» на эндотелиальную дисфункцию у крыс в условиях развития доксорубициновой кардиомиопатии.
Материалы и методы. Изучение кардиопротекторных свойств препарата «Капикор» проведено на модели
доксорубициновой кардиомиопатии (ДКМП) на 90 белых нелинейных крысах.

Результаты и их обсуждение. Показано, что кардиопротекторные свойства Капикора в условиях развития ДКПМ обусловлены наличием комплексного действия данного средства на течение исследованной кардиопатии, что связано с наличием метаболической, эндотелиопротекторной, антиишемической, антигипоксической, антиоксидантной, антицитолитической и прекондиционирующей активности. По совокупности изученных параметров на данной модельной патологии Капикор превосходит объекты сравнения Милдронат и ГББ.
Выводы. Совместное применение мельдония и ГББ в составе Капикора способствует взаимной модификации влияния его монокомпонентов на показатели, характеризующие воспалительно-деструктивный, дегенеративно-дистрофический и ишемический характер течения миокардиодистрофии и оказывает общепотенцирующее влияние на уровень кардиопротекторной активности данного средства.
Ключевые слова: эндотелиальная дисфункция; мельдоний; гамма-бутиробетаин; доксорубициновая кардиомиопатия.

ВСТУП

Основною причиною в структурі загальної смертності населення в світі є захворювання серцево-судинної системи. За даними ВООЗ на їх частку припадає 48,0% від усіх випадків передчасної смерті, що в 2008 р. склало 17 млн., а у 2030 р. прогнозовано збільшиться до 25 млн. [15]. Згідно зі статистичними даними Україна посідає одну з провідних позицій в Європі за показником передчасної смертності від кардіоваскулярної патології. У 2014 р. на її частку припало 66% від усіх летальних випадків, при цьому стандартний коефіцієнт смертності склав 961 на 100 000 населення [12], що в середньому в 3 рази вище, ніж в більшості країн ЄС [13, 14]. Все вищевикладене обумовлює актуальність пошуку і впровадження в клінічну практику ефективних засобів корекції ішемічних станів для пацієнтів даного профілю.

У сучасній антиішемічній терапії широко відома метаболічна концепція, яка включає нормалізацію окислювальних процесів (зниження окислення жирних кислот і посилення окислення глюкози) і, як наслідок, підвищення ефективності використання кисню [3, 4, 10]. Проте дослідження останніх років довели надзвичайну важливість гемодинамічної концепції, що полягає, перш за все, в корекції дисфункції ендотелію судин і компенсації, таким чином, порушеного кровообігу [1, 5, 7]. У кінцевому підсумку обидва підходи підсилюють адаптацію тканин до функціонування за умов зниженої доставки кисню і, як наслідок, сприяють збереженню їх структури, цілісності і функціональної активності [1, 3, 4].

Альтернативним рішенням в плані оптимізації сучасної антиішемічної терапії є комбінування метаболічної та гемодинамічної концепцій – сумісне застосування попередників і аналогів карнітину – мельдонію і гама-бутиробетаїну (ГББ). Фармакодинамічні переваги комбінованого застосування даних речовин характеризуються явищем синергічного феномена у вигляді взаємного потенціювання їх ефектів.

Представлена концепція лягла в основу розробки оригінального регулятора функції судинного ендотелію препарату «Капікор», який об'єднав в собі переваги метаболічного цитопротектора мельдонію і ендотеліального коректора ГББ.

Метою даного дослідження стало експериментальне вивчення препарату „Капікор” на ендотеліальну дисфункцію (ЕД) у щурів за умов розвитку доксорубіцинової кардіоміопатії.

Матеріали та методи

Вивчення кардіопротекторних властивостей препарату „Капікор” проведено на моделі доксорубіцинової кардіоміопатії (ДКМП) [‎2] на 90 білих нелінійних щурах, обох статей, масою 180-200 г, які були розподілені на 5 дослідних груп наступним чином: 1 група – інтактний контроль (10 тварин); 2 група – контрольна патологія (20 тварин); 3 група – щурі з ДКМП, що отримували Капікор у дозі 70,2 мг/кг (за сумою діючих речовин), що відповідає ЕД50 за кардіопротекторною активністю (20 тварин); 4 група – щурі з ДКМП, які отримували Мілдронат в еквівалентній дозі 52,6 мг/кг (20 тварин); 5 група – щурі з ДКМП, які отримували субстанцію ГББ в еквівалентній дозі 17,6 мг/кг (20 тварин).

На початковому етапі дослідження у тварин проводили відтворення ураження міокарда шляхом внутрішньочеревного введення розчину доксорубіцину (корпорація «Артеріум», Україна) в дозі 20 мг/кг [2, 8]. Починаючи з 1-го дня експерименту і протягом наступних 20 днів всі тварини отримували відповідні лікарські препарати, щодня 1 раз на добу шляхом в/ш введення за допомогою зонда у вигляді водних суспензій в загальному об’ємі 0,5 мл. Тварини груп інтактного контролю і контрольної патології отримували еквівалентну кількість фізіологічного розчину.

У ході експерименту (станом на 10-й і 20-й день) у тварин оцінювали вміст в крові NOX, вміст в гомогенаті міокарда NO-синтази ІІ і ІІІ типів; вміст у сироватці крові ендотеліну-1 та васкуло-ендотеліального фактору росту (ВЕФР).

Експерименти проводились у відповідності з директивою Ради ЄС 2010/63/EU про дотримання законів, постанов та адміністративних положень держав ЄС з питань захисту тварин, що використовуються для експериментальної та іншої наукової мети [2].

Загальну статистичну обробку результатів проводили методами варіаційної статистики з використанням t-критерію Стьюдента та непараметричних методів аналізу (Mann-Whitney U Test) за допомогою комп'ютерної програми STATISTIСА 7.0, StatPlus 2009 і MS Exel 2007 [6, 9, 11] і представляли у вигляді порівняльних таблиць з результатами різних груп.

Результати та їх обговорення

З метою вивчення впливу Капікору на процеси ЕД за умов розвитку ДКМП у щурів як найважливішого елемента механізму його кардіопротекторної дії була проведена оцінка динаміки маркерів ЕД під його впливом в порівнянні з референтними препаратами – Мілдронат і ГББ. Для цього в ході дослідження на 10-у і 20-у добу розвитку ДКМП у тварин визначали вміст в міокарді NO-синтази – ендотеліальної (IІІ тип, NOS-3) та індуцибельної (II тип, NOS-2), а також в сироватці крові NOX – суми стабільних метаболітів оксиду азоту (NO2- / NO3-), вміст ендотеліну-1 і ВЕФР.

Отримані результати дослідження динаміки маркерів ендотеліальної дисфункції у щурів з ДКМП під впливом Капікору і референтних препаратів представлені в таблицях 1 і 2.

Представлені дані свідчать про те, що за умов нормального функціонального стану судинного ендотелію в тканинах серця інтактної групи рівень NOS-3 в гомогенаті міокарда становить 0,403 ± 0,012 мкг/мг білка, а NOS-2 – 0,040 ± 0,002 мкг/мг білка, при цьому співвідношення даних ізоформ NO-синтази склало 10,47 (табл. 1).

Таблиця 1

Вплив Капікору та референтних об’єктів на вміст
ізоформ NO-синтази в гомогенаті міокарда щурів з ДКМП (n=54)

Дана картина свідчить, що при знаходженні ендотелію судин міокарда в стані фізіологічного балансу, експресія нейрональної NO-синтази перевищує індуцибельну приблизно в 10 разів, що відповідає загальноприйнятим уявленням. У такій ситуації саме NOS-3 забезпечує фізіологічну концентрацію NO, яка підтримує судинний тонус в нормальному стані, про що можна було судити за вмістом його стабільних метаболітів – NOX.

Так, при порівняльному вивченні вмісту чинників вазодилятації та вазоконстрикції в крові інтактних тварин було з'ясовано, що концентрація NOX становить 12,6 ± 0,4 мкмоль/л, а ендотеліну-1 – 4,11 ± 0,20 пг/мл, що забезпечує їх умовне співвідношення на рівні 3,0 (табл. 2). Таким чином, в проведеному експерименті рівноважний стан системи судинного ендотелію міокарда у інтактних щурів характеризується такими показниками двох базових співвідношень: NOS-3 / NOS-2 – 10,47 і NOX / ендотелін-1 – 3,0. При цьому кардіоміоцити (КМЦ) знаходяться в умовах нормальної мікроциркуляції, а, отже, достатнього надходження кисню і поживних речовин. Про це свідчить концентрація ВЕФР – найбільш чутливого маркера гіпоксії ендотеліоцитів, вміст якого в крові тварин інтактної групи склав 38,1 ± 1,9 пг/мл (табл. 2).

При розвитку у щурів ДКМП спостерігався виражений дисбаланс системи судинного ендотелію з усіма «класичними» ознаками ЕД, що відповідають сучасним уявленням.

Так, на 10-й день розвитку патології вміст в тканині міокарда NOS-3 достовірно знижувався в порівнянні з інтактним в 2,7 рази і досяг 0,152 мкг/кг білка, а концентрація NOS-2 збільшувалася дещо вище інтактного рівня (до 0,06 мкг/мг білка), що призводило до зниження співвідношення NOS-3 / NOS-2 в 4,1 рази (табл. 1). Дана ситуація пояснюється високою активністю вільнорадикальних і деструктивних процесів в тканинах міокарда в початковий період розвитку ДКМП, які є пусковим механізмом подальшої активації індуцибельної ізоформи NO-синтази, що викликає, в свою чергу, гіперпродукцію NO, утворення пероксинітрит-радикалу, посилення каскаду вільнорадикальних реакцій, деструкцію і апоптоз клітин. В першу ж чергу під впливом кардіотоксичного агента доксорубіцину уражуються клітини судинного ендотелію, які втрачають здатність синтезувати ендотеліальну NO-синтазу і, як наслідок, продукувати фізіологічну концентрацію NO, що проявлялося зменшенням вмісту в крові його метаболітів в 1,3 рази (табл. 2). У свою чергу, зниження на 10-й день в крові щурів NO призводило до відповідного посилення ендотеліну-1, вміст якого збільшувався в 1,5 рази і викликав достовірне зниження співвідношення NOX / ендотелін-1 в 2,0 рази до 1,55 ( табл. 2). Показник ВЕФР в крові тварин при цьому достовірно збільшувався в 1,4 рази в порівнянні з інтактним рівнем і досягав значення 53,0 пг/мл, що говорить про незначну ішемію КМЦ.

Станом на 20-й день спостережень у тварин посилювалися вільнорадикальні і деструктивні процеси, які в значній мірі погіршували ЕД. Так, вміст NOS-3 в гомогенаті міокарда знижувався ще в 1,3 рази в порівнянні з 10-ю добою, і був в 3,4 рази нижчим інтактного рівня. Крім того, спостерігалося виражене посилення активності NOS-2 – в 5,4 рази в порівнянні з інтактним. При цьому співвідношення NOS-3 / NOS-2 знижувалося до 0,56, що в 19 разів менше показників норми (табл. 1). Дана ситуація викликала відповідне підвищення вмісту NOX в крові щурів в 6,3 рази в порівнянні з попереднім терміном спостережень, що склало 59,6 мкмоль/л і було обумовлено підвищенням активності індуцибельної NO-синтази. У свою чергу ендотелін-1 крові значно підвищувався до 11,96 пг/мл, а співвідношення NOX / ендотелін-1 зросло в 3,2 рази за рахунок збільшення концентрації оксиду азоту і було достовірно вищим по відношенню до інтактної групи (5,03 проти 3,09 у інтактних). Вміст ВЕФР в крові тварин в порівнянні з 10-ю добою спостережень збільшувався в 3,0 рази і досягав показника 156,7 пг/мл, що вірогідно вище нормального рівня (табл. 2). Це говорить про значне посилення гіпоксії кардіоміоцитів в другому періоді розвитку ДКМП внаслідок ішемії міокарда.

При використанні у тварин з ДКМП Капікору спостерігалася виражена нормалізація ЕД. Під його впливом вміст NOS-3 в гомогенаті міокарда на 10-й день збільшувався в 1,9 рази в порівнянні з групою контрольної патології і співвідношення NOS-3 / NOS-2 склало 6,41, що в 2,5 рази вище, ніж у нелікованих тварин (табл. 1). Також під впливом Капікору спостерігалася нормалізація балансу факторів вазодилятації та вазоконстрикції. Так, концентрації NOX і ендотеліну-1 в крові щурів були на інтактному рівні, а їх співвідношення склало 2,70, що всього на 13% менше інтактної групи і в 1,7 рази вище, ніж у нелікованих тварин (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка деяких маркерів ендотеліальної дисфункції у щурів з ДКМП під впливом Капікору та референтних препаратів (n=54)

Показник ВЕФР під впливом Капікору недостовірно знижувався по відношенню до контрольної патології, що говорить про тенденцію до зменшення гіпоксії міокарда тварин.

На 20-у добу розвитку ДКМП Капікор чинив ще більший ступінь позитивного впливу на ЕД міокарда. Так, вміст NOS-3 в його гомогенаті збільшувався ще більше і досягав 0,338 мкг/мг білка, що було в 2,9 рази вищим, ніж у контрольній групі. У той же час рівень NOS-2 був знижений в порівнянні з лікованими тваринами в 2,6 рази, в зв'язку з чим співвідношення NOS-3 / NOS-2 склало 4,12, що було достовірно вищим, ніж у групі контрольної патології, але, незважаючи на це, не досягало нормального рівня (табл. 1).

Вміст NOХ в крові тварин під впливом Капікору нормалізувався і був меншим, ніж у тварин групи контрольної патології в 3,0 рази. Показник ендотеліну-1 також достовірно знижувався до 6,21 пг/мл, і співвідношення NOX / ендотелін-1 склало 3,14, що відповідає інтактному рівню. Концентрація ВЕФР в крові тварин достовірно падала, і її значення досягало 76,5 пг/мл, що в 2,0 рази менше, ніж в групі контрольної патології (табл. 2).

Слід зазначити, що за впливом на більшість маркерів ЕД протягом усього експерименту Капікор достовірно перевершував активність препаратів порівняння – Мілдронату і ГББ.

При використанні для лікування щурів з ДКМП Мілдронату спостерігався певний позитивний вплив на дисфункцію судинного ендотелію, але в меншій мірі, ніж при введенні Капікору. Так, на 10-й день розвитку ДКМП вплив Мілдронату був слабо вираженим, оскільки вміст NOS-3 і NOS-2 в гомогенаті міокарда, а також їх співвідношення були на рівні контрольної патології (табл. 1). Рівень метаболітів NO, ендотеліну-1, їх співвідношення, а також показник ВЕФР в крові тварин також відповідали контрольній групі (табл. 2).

Найбільш значний нормалізуючий вплив Мілдронату на ЕД був на 20-й день розвитку ДКМП. При цьому в порівнянні з контрольною патологією в тканині міокарда тварин NOS-3 була збільшена в 1,7 рази, а NOS-2 – знижена в 1,8 рази, що в обох випадках носило достовірний характер. Співвідношення NOS-3 / NOS-2 при цьому було вище в 2,9 рази, ніж у нелікованих щурів і склало 1,62 (табл. 1). Показники концентрації NOX і ендотеліну-1 в крові тварин достовірно знижувалися в 2,0 і 1,4 рази відповідно в порівнянні з контрольною патологією, а їх співвідношення при цьому склало 3,43, що було в 1,5 рази нижче групи контрольної патології, але нормального рівня не досягало (табл. 2). Показник ВЕФР крові щурів під впливом Мілдронату також нормалізувався і був статистично менше нелікованих тварин, але до рівня інтактних значень не опускався.

Слід зазначити, що за ступенем впливу на динаміку маркерів ЕД Мілдронат тільки на 20-й день розвитку ДКМП за всіма показниками достовірно перевершував ГББ, за винятком вмісту ВЕФР, а Капікору при цьому поступався, особливо за швидкістю розвитку нормалізуючого ефекту.

Описана картина пояснюється відсутністю в фармакодинаміці Мілдронату безпосереднього впливу на ендотеліальну NO-синтазу на відміну від Капікору, що є явною перевагою останнього і обумовлено наявністю в його складі ГББ.

Субстанція ГББ надавала значущий вплив на ЕД у щурів з ДКМП тільки на початковому періоді розвитку патології і при цьому за деякими показниками статистично перевершувала Мілдронат, але поступалася Капікору. Так, на 10-й день спостережень під її впливом в порівнянні з групою контрольної патології достовірно збільшувався вміст NOS-3 в гомогенаті міокарда і досягав 0,214 мкг/мг білка, що було достовірно вище, ніж у тварин, які отримували лікування Мілдронатом (табл. 1). При цьому співвідношення NOS-3 / NOS-2 також було статистично вище нелікованої групи. Концентрація метаболітів NO була на інтактному рівні, а ендотеліну-1 – в 1,2 рази менше, ніж у нелікованих тварин; їх співвідношення при цьому склало 2,29, що достовірно вище, ніж в групі контрольної патології (табл. 2). Вміст ВЕФР в крові тварин під впливом ГББ був на рівні контрольної групи і склав 54,9 пг/мг. До кінця експерименту ступінь позитивного впливу ГББ на дисфункцію судинного ендотелію у щурів з ДКМП знижувався, що може бути пояснено особливостями фармакодинаміки. При цьому ГББ не чинив достовірного впливу на вміст NOS-2 в міокарді, концентрацію в крові ендотеліну-1 і ВЕФР, які перебували на рівні контрольної патології (табл. 1, 2).

Таким чином, отримані результати дозволяють зробити висновок, що істотним елементом механізму кардіопротекторної дії Капікору за умов даного експерименту, є виражений нормалізуючий вплив на ЕД міокарда, що вигідно його відрізняє від препаратів порівняння. Серед позитивних особливостей корекції ЕД під впливом Капікору слід зазначити високу швидкість розвитку даного ефекту, що пов'язано з безпосереднім впливом препарату на активність ендотеліальної NO-синтази і здійснюється завдяки наявності в його складі ГББ, метаболічне перетворення в карнітин якого блокується мельдонієм. У свою чергу, це сприяє накопиченню ГББ і утворенню його етерефікованих метаболітів, які мають ще більшу здатність до активації NO-синтази ІІІ типу через ацетилхолінові рецептори.

Слід також зазначити, що Капікор і, в меншій мірі, мельдоній призводять до зниження надмірної активності індуцибельної NO-синтази, яка викликає гіперпродукцію NO, утворення пероксинітриту і руйнування клітин. Даний ефект Капікору здійснюється завдяки його метаболічним властивостям, які дозволяють оптимізувати енергопродукцію КМЦ, забезпечити їх прекондиціонування і знизити подальшу деструкцію за умов розвитку ДКМП. Все це реалізується завдяки наявності мельдонію в складі Капікору і дозволяє зменшити ініціювання NOS-2, а також його наслідки. Звертає на себе увагу те, що для ГББ вплив на NO-синтази ІІ типу не характерний.

Нормалізація балансу між ендотеліальною та індуцибельною ізоформами NO-синтази, призводить, в свою чергу, до зміщення співвідношення факторів вазодилятації та вазоконстрикції в сторону зниження судинного тонусу, а, отже, нормалізації гемодинаміки. В цілому вищеописані ефекти сприяють посиленню мікроциркуляції в тканинах міокарда тварин, оптимізації в них енергетичних процесів і зниженню їх гіпоксії, що підтверджується динамікою ВЕФР.

ВИСНОВКИ

1. Кардіопротекторні властивості Капікору за умов розвитку ДКПМ обумовлені наявністю комплексної дії даного засобу на перебіг дослідженої кардіопатії, що пов'язано з наявністю метаболічної, ендотелійпротекторної, антиішемічної, антигіпоксичної, антиоксидантної, антицитолітичної та прекондиціювальної активності.

2. За сукупністю вивчених параметрів на даній модельній патології Капікор перевершує об'єкти порівняння – Мілдронат і ГББ.

3. Сумісне застосування мельдонію та ГББ в складі Капікору сприяє взаємній модифікації впливу його монокомпонентів на показники, що характеризують запально-деструктивний, дегенеративно-дистрофічний та ішемічний характер перебігу міокардіодистрофії і має загальнопотенціювальний вплив на рівень кардіопротекторної активності даного засобу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Арутюнов Г.П. Терапевтические аспекты диагностики и лечения заболеваний сердца и сосудов / Г.П. Арутюнов. – М. : ГЭОТАР-Медиа, 2015. – 608 с.

2. Доклинические исследования лекарственных средств: Методические рекомендации / Под ред. А.В. Стефанова. – К: Авиценна, 2002. – 528 с.

3. Долженко М.Н. К вопросу о целесообразности применения метаболической кардиопротекции в эпоху доказательной медицины / М.Н. Долженко // Мистецтво лікування. – 2012. – № 2-3. – С. 3-6.

4. Житникова Л.М. Метаболическая терапия, или кардиоцитопротекция – как необходимый компонент комбинированной терапии сердечно-сосудистых заболеваний / Л.М. Житникова // Русский медицинский журнал. – 2012. – Т. 20, № 4. – С. 137-143.

5. Кардиология. Клинические рекомендации / Под ред. Ю.Н. Беленкова, Р.Г. Оганова. – М. : ГЭОТАР-Медиа, 2007. – 640 с.

6. Реброва О.Ю. Статистический анализ медицинских данных. Применение пакета прикладных программ STATISTICA. – 3-е изд. – М.: МедиаСфера, 2006. – 312 с.

7. Руководство по кардиологии / под ред. В.Н. Коваленко – Киев : Морион, 2009. – 1348 с.

8. Семенов А. Н. Изучение кардиопротекторных свойств нестероидных противовоспалительных средств в ряду производных D-(+)-глюкозамина: автореф. дис. на соискание научн. степ. канд. мед. наук: спец. 14.00.25 „Фармакология” / А. Н. Семенов. – Купавна, 2001. – 26 с.

9. Сергиенко В.И. Математическая статистика в клинических исследованиях / В.И. Сергиенко, И.Б. Бондарева. – 2-е изд., перераб. и доп. – Москва : ГЭОТАР-Медиа, 2006. – 304 с.

10. Сергиенко И.В. Антиангинальная и антиишемическая эффективность Милдроната в комплексном лечении больных ИБС со стабильной стенокардией / И.В. Сергиенко, В.В. Малахов, В.Г. Наумов // Атмосфера. Кардиология.– 2005. – № 2. – С. 43-45.

11. Трухачева Н.В. Математическая статистика в медико-биологических исследованиях с применением пакета Statistica / Н.В. Трухачева. – М. : ГЭОТАР-Медиа, 2012. – 379 с.

12. European Detailed Mortality Database [Electronic Resource]. – WHO, Regional Office for Europe, 2015. – Mode of access : http://data.euro.who.int/dmdb.

13. Eurostat regional yearbook 2012. – Luxembourg : Office of the European Union, 2012 – 213 p.

14. The state of men’s health in Europe : extended report / A. White. – European Union : European Commission, 2011. – 401 p.

15. World Health Statistics 2012. – Geneva : WHO, 2012. – 176 p.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ

Зупанець Ігор Альбертович:   завідувач кафедри клінічної фармакології та клінічної фармації НФаУ, доктор медичних наук, професор

Шебеко Сергій Костянтинович: доцент кафедри клінічної фармакології та клінічної фармації НФаУ, кандидат фармацевтичних наук, доцент

Отрішко Інна Анатоліївна:  доцент кафедри клінічної фармакології
та клінічної фармації НФаУ, кандидат фармацевтичних наук, доцент